німий

-а́, -е́.

1) Який не говорить, позбавлений здатності говорити. || у знач. ім. німи́й, -мо́го, ч.; німа́, -мо́ї, ж. Людина, позбавлена здатності говорити. || Який виражається без участі мови.

••

Німа́ а́збука — умовні знаки пальцями, за допомогою яких розмовляють німі.

Німа́ ка́рта — навчальна географічна карта без позначення назв.

Німа́ клавіату́ра — фортепіанна клавіатура без звукотвірного механізму для тренування пальців піаніста.

Німа́ сце́на — сцена театральної вистави чи кіно, під час якої дійові особи нічого не говорять.

Німи́й сві́док — неживий предмет, що дає можливість відтворити, уявити події минулих часів.

Німи́й фільм ; Німе́ кіно́ — неозвучений фільм.

2) перен. Мовчазний, тихий; безмовний. || Сповнений тиші, спокою.

3) Який нічого не виражає, не передає.